Цвіт жоржинний

Хай не бентежить тебе знов
мій пізній цвіт, жоржинний,
бо не чекає він любов,
твою любов злочинну...
Там відцвітає дивний кущ,
що так радів до сонця,
він не пов*ється наче плющ,
щоб затулить віконце.

Він віддавав своє тепло
і квітів цвіт, і сполох,
щоб сяйво жИло і росло,
неначе в полі сонях.
Йому привітна благодать
цього хмільного ранку,
себе він може лиш віддать,
чекать десь біля ґанку .

Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход